
Тривають тренінги з політичного лідерства та участі жінок у межах ініціативи She Leads Ukraine. Серед учасниць — справжні героїні: волонтерки, підприємиці, депутатки та активістки, які вже змінюють свої громади. Але всі вони прагнуть більшого — розвивати свої лідерські якості та брати активну участь у розбудові держави.
Автор: Жіночий консорціум України
Тривають тренінги з політичного лідерства та участі жінок у межах ініціативи She Leads Ukraine. Серед учасниць — справжні героїні: волонтерки, підприємиці, депутатки та активістки, які вже змінюють свої громади. Але всі вони прагнуть більшого — розвивати свої лідерські якості та брати активну участь у розбудові держави.
Ми розпитали кількох учасниць програми про їхні враження від участі в ініціативі.
Віта Жуганова з Донеччини три роки тому евакуювалася до Дніпра. 23 роки вона працює в освіті: починала як учителька, а останні шість — у місцевому самоврядуванні Званівської сільської ради. Її чоловік — ветеран війни, а син, захищаючи Україну, зник безвісти.
Попри біль, жінка шукає сили й мотивацію жити далі. І вірить, що настав час жінкам брати відповідальність за розбудову держави. «Жінка — сильна й витривала в усьому: у жіночності, материнстві, у праці. Під час тренінгу, у живому спілкуванні, коли ми ділимося досвідом — це набагато цінніше, ніж просто щось прочитати чи занотувати. Ми тут, щоб зрозуміти й діяти. Щойно закінчиться війна, я піду в політику», — говорить вона.
Каріна Мелікян з Харкова до початку повномасштабного вторгнення 18 років вела власний бізнес. Останні чотири роки працює у благодійній організації «Позитивні жінки». Тепер вона бачить свої наступні кроки саме в політиці: «Тренінг показав, що кожна жінка, якщо має можливості, ресурси й бачення, для чого вона це робить, може йти в політику та впливати на розбудову країни».
Тетяна Бархотило, директорка Центру соціально-психологічної реабілітації дітей у Слов’янську, продовжує працювати на Донеччині. Політичного досвіду в неї поки небагато, але бажання діяти — величезне. Тетяна говорить: «Коли будуть вибори, я балотуватимуся. У 2020 році я вже робила таку спробу. У мене є амбіції, бажання, а тепер — і потужне навчання. Планую спробувати себе в політичній діяльності».
Олена Корчевська, доцентка Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, двічі евакуювалася з рідного Сіверськодонецька, що на Луганщині — у 2014 та 2022 роках. Нині проводить у Києві гендерні тренінги для молоді. «Цей досвід ми передаватимемо молодим дівчатам, які вже активні в громадському секторі. Практичні заняття показали, як можна розбирати опонента ‘по кісточках’. Ми також проаналізували чинне законодавство. Вибори — це спосіб наблизити суспільство до влади через довіру й партнерство», — каже вона.
На запитання, чи отримали ви те, що хотіли від тренінгу, черкащанка Анна Касьянова, яка здобула освіту в США й повернулася, щоб застосувати знання для розбудови України, відповіла: «Отримала на всі сто! Хотіла передусім отримати базові знання про політичний устрій України. Тепер маю чітку послідовність дій. І якщо вирішу балотуватися, знаю, як це робити покроково. Це надзвичайно важливий досвід для мене».
Ініціатива She Leads Ukraine реалізується ООН Жінки в Україні в партнерстві з громадськими організаціями «Жіночий консорціум України» та «Бюро гендерних стратегій і бюджетування» у співпраці з Центральною виборчою комісією України та Міжфракційним об’єднанням «Рівні можливості» у Верховній Раді України за фінансової підтримки урядів Данії, Норвегії та Швеції.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)

26 березня 2026 р.
У громадах, де реалізується проєкт «Підтримка участі громадськості у зміцненні безпеки та психологічного здоров'я жінок у громадах, що постраждали від війни», жінки отримують можливість не лише долати наслідки травматичного досвіду війни, а й ставати ініціаторками змін. Цей проєкт реалізується ЖКУ за технічної підтримки ООН Жінки та фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).

23 березня 2026 р.
Повномасштабна війна в Україні значно посилила соціальні проблеми в громадах України, зокрема й проблему гендерно зумовленого насильства. Постійний стрес, нестабільне фінансове становище та обмежений доступ до підтримки формують середовище, у якому зростає вразливість жінок та дівчат до психологічного, економічного й фізичного насильства. У невеликих громадах такі випадки нерідко залишаються непоміченими через страх осуду, стигматизацію та недостатню поінформованість про доступні сервіси допомоги й механізми захисту.

8 березня 2026 р.
Навть якщо в Україні скасують святкування 8 березня, цей день все одно залишиться Міжнародним днем боротьби за права жінок!